Моя душа закрыта ото всех,
И лишь стихи приоткрывают дверцу.
И нет покоя ищущему сердцу…
Не всем дано увидеть её свет.
Моя душа закрыта от ветров,
От громовых раскатов и разрядов,
Но не откажется от нежных, тёплых слов.
Моя душа не общежитие для тех,
Кто в дом привык входить не разуваясь,
Кто гениальностью своею упиваясь,
Терзает мою душу… для потех.
Моя душа доверится тому,
Кто прикоснётся взглядом осторожным,
Чувствительным пожатием, надёжным,
Аккордом смелым… разбудив струну…
И нет покоя ищущему сердцу…
Не всем дано увидеть её свет.
Моя душа закрыта от ветров,
От громовых раскатов и разрядов,
Но не откажется от нежных, тёплых слов.
Моя душа не общежитие для тех,
Кто в дом привык входить не разуваясь,
Кто гениальностью своею упиваясь,
Терзает мою душу… для потех.
Моя душа доверится тому,
Кто прикоснётся взглядом осторожным,
Чувствительным пожатием, надёжным,
Аккордом смелым… разбудив струну…
23 червня 1889 - 5 березня 1966
Анна Андріївна Ахматова писала про себе, що народилася в один рік з Чарлі Чапліном, «Крейцеровою сонатою» Толстого і Ейфелевою вежею. Вона стала свідком зміни епох - пережила дві світові війни, революцію і блокаду Ленінграда. Свій перший вірш Ахматова написала в 11 років - з тих пір і до кінця життя вона не переставала займатися поезією.
«Я не переставала писать стихи. Для меня в них — связь моя с временем, с новой жизнью моего народа. Когда я писала их, я жила теми ритмами, которые звучали в героической истории моей страны. Я счастлива, что жила в эти годы и видела события, которым не было равных».
Дівоче прізвище Ахматової – Горенко. Справжнє прізвище Анні Андріївні заборонив використовувати батько, який не схвалював її творчих починань. І тоді поетеса взяла собі прізвище прабабусі – Ахматова.
«Назвали меня Анной в честь бабушки Анны Егоровны Мотовиловой. Ее мать была чингизидкой, татарской княжной Ахматовой, чью фамилию, не сообразив, что собираюсь быть русским поэтом, я сделала своим литературным именем».
Завдяки своїм віршам і поемам письменниця по праву вважається однією з найбільш значущих постатей російської літератури XX століття. Доля Ахматової була трагічна: її перший чоловік, поет Микола Гумільов, був розстріляний, третій чоловік, критик Микола Пунін, був заарештований і загинув у таборі, а єдиний син, Лев Гумільов, провів в місцях позбавлення волі понад десять років. Творчість поетеси багато років піддавалося літературній цензурі, замовчуванню і цькуванню, а багато творів Ахматової були опубліковані лише через десятиліття після її смерті.
Немає коментарів:
Дописати коментар