Мені до вподоби бути відомим — це щастя; 

але я хочу бути корисним — це обов'язок.

Віктор Гюго

26 лютого 1802 року в Безансоні народився Віктор Марі Гюго — великий французький письменник, драматург, поет, один з яскравих представників романтичного напряму в літературі. Його по праву називають великим і легендарним. 

Віктор Гюго прожив довге, цікаве і насичене подіями життя, доживши до глибокої старості. Письменник помер у травні 1885 року від пневмонії. Гюго було 83 роки. Похоронна церемонія тривала більше тижня. У похороні взяли участь близько мільйона осіб. Гюго поховали як національного героя. Прах великого французького письменника покоїться в Пантеоні.

Віктор Гюго "Знедолені" читати роман повністю

А 30 червня майже у всьому світі святкують День Віктора Гюго, тому що саме в цей день у 1962 році була видана остання глава одного з  найепічніших романів письменника - "Знедолені". Мало того, це творіння Віктора Гюго вважається одним з найкращих романів всього 20 століття.

"Знедолені" (мюзикл, 2012)

Трейлер

Ні, я жива, я буду вічно жити, 

я в серці маю те, що не вмира...

Леся Українка

25 лютого 1871 року народилася Леся Українка.

З Лесею Українкою в українську поезію входив принципіально новий тип поета – революційного романтика. Це вже не орач, не плугатар і не сівач, а боєць і воїн, провісник грядущої бурі. І слово його – не зерно добірне, а меч. 

У вінок Лесі

Софія Малильо

Дочка Прометея. Гаїв наших мавка.

Закохана в пісню лісів волинянка.

Назви її – Леся. Назви – Українка.

Зви світочем духу, – не надто це дзвінко.

Яке б їй не дати високе наймення,

У нім – тільки частка того одкровення,

котре на віки нам Вона наспівала,

що серцем вразливим за нас одридала.

О, горе безмірне великого роду,

що в розбратах-чварах утратив свободу,

що стільки вже кров’ю сплатив задля неї!

Вона ж і сьогодні – ще тільки в ідеї!

Вона ж і сьогодні – мов фата-моргана,

та воля священна, свобода жадана!

Століття минають, вона ж і понині –

неначе міраж у палючій пустині.

Убило в нас гідність неволі розтління.

І в снах нас лякали чужі повеління.

Привчили нас зайди, жорстокі заброди

питати у них на буття наше згоди.

Привчили нас хитрі, недобрії люди

до самозневаги та самоогуди.

В якого народу ще в світі чувати,

щоб матері мову під ноги топтати?

О, що б нам сказала подвижниця Леся,

аби подивилась, як роду живеться,

отій і понині невільній родині,

що в наймах слугує чужій господині?

Вона ж нам вогні запалила досвітні,

лишила нам в спадок думки заповітні,

для нас підіймалась, долаючи скруху,

на світлі вершини вселюдського духу.

Звертаймось чуттями до Неї щоднини,

Вона – віщий геній, душа України,

і скільки ще нам в майбуття простувати,

однак нам до Неї навік доростати,

однак прямувати за тими вогнями,

що в слові нетліннім горять перед нами,

однак добуватись із рабства, із муки

мечем, що кували слабкі її руки.

18/II-1991.

«Іду до тебе» – фільм, присвячений 100-річчю з дня народження Лесі Українки (1971)

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що щорічно, починаючи з лютого 2000 року, відзначатиметься Міжнародний день рідної мови.

"Мови – це важливо!" – цей вислів обрано 

ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної 

мови.  

Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову. Проте саме вона є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.